У міжнародному виданні “Marine Micropaleontology” опубліковано статтю Юлії Вернигорової (провідного наукового співробітника відділу стратиграфії та палеонтології кайнозойських відділів ІГН НАН України) та її колег з Чехії та Німеччини: “The Miocene Climatic Optimum at the interface of epicontinental sea and large continent: A case study from the Middle Miocene of the Eastern Paratethys” /“Кліматичний оптимум міоцену на межі епіконтинентального моря та великого континенту: на прикладі дослідження середнього міоцену Східного Паратетісу”. Ця стаття стала результатом мультидисциплінарних досліджень міжнародного колективу вчених, яких об’єднала Юлія Вернигорова для перевірки гіпотези про те, що в районі Східного Паратетису може бути виявлено вплив глобальних кліматичних подій минулого, а саме: міоценового кліматичного оптимуму (МCО - Miocene Climatic Optimum) і міоценового кліматичного переходу (МСТ - Miocene Climate Transition). Для цього було обрано два розрізи середньоміоценових відкладів (тархан-чокракський час) на півночі Керченського півострова та використано мультипроксі-підхід: одночасне дослідження морських мікрофосилій (форамініфери, молюски, отоліти риб, нанопланктон), наземних мікрофосилій (спори, пилок) та аналіз стабільних ізотопів (кисень, вуглець, стронцій).
Міоценовий кліматичний оптимум (МСО) (17-15 млн років тому; Zachos et al., 2001; Böhme, 2003) був унікальним періодом потепління в геологічній історії Землі, коли висока глобальна середньорічна температура супроводжувалась відносно низькою глобальною концентрацією вуглекислого газу. Це стало причиною глобальних змін на планеті Земля, у тому числі значним таненням Антарктичного крижаного щита. Міоценовий кліматичний перехід (~15,0–13,0 млн років тому; Holbourn et al., 2005; Shevenell et al., 2006), який стався після МСО, не менш важлива кліматична подія в історії Землі, яка пов'язана з різким глобальним похолоданням та миттєвим збільшенням Антарктичного крижаного щита. В ці періоди територія Європи, як і решта Землі, зазнавала глобальних перебудов у всіх своїх зонах (морській, континентальній та ін.), обумовивши значні перебудови біоти, клімату, тощо.
Східній Паратетіс (морський басейн, що існував в той час на великій території від сучасних Молдови до Казахстану) не був проаналізований на предмет саме впливу на нього цих глобальних подій. Дослідження Юлії Вернигорової зі співавторами заповнили дану прогалину. В результаті одержано нову вікову модель, за якою встановлено, що кульмінація міоценового кліматичного оптимуму припадає на максимум видового розмаїття в тарханському часі (~15,5-15,1 млн років тому). Також було отримано нові реконструкції морського та континентального палеосередовища на півночі сучасного Керченського півострова у тарханський - ранньочокрарський час (~16,0-14,6 млн років). З’ясовано вплив морського середовища на існування біоти в межах верхньої частини нижньої субліторалі палеошельфу. Встановлено, що континенталізація клімату в Східному Паратетісі та панування на території півдня України степів, почалася ще під час термінальної фази MCO, тобто раніше, ніж на теренах сучасної центральної Європи.
Що ще робить унікальним ці дослідження, окрім отриманих наукових результатів? Це історія завершальної фази створення цієї статті під час повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року. Юлія Вернигорова, як corresponding author, який відповідає за всі етапи отримання наукових результатів та подання статті до редакції журналу, на момент вторгнення була в Києві. Залишившись вдома, вона з чоловіком пішла волонтером на центральний залізничний вокзал, де забезпечувала їжею біженців, людей у бомбосховищах, лікарні та військових на околицях столиці. Весь 2022 рік вона поєднувала волонтерство та наукову діяльність і не припиняла роботу над завершенням рукопису, спілкувалась із співавторами, редакторами та рецензентами “Marine Micropaleontology”. І ось, нарешті на початку 2023 року дана робота побачила світ.
Співавтори високо оцінили самовідданість Юлії Вернигорової у цей надскладний час, а чеські колеги присвятили їй та цій унікальній роботі есе, яке розмістили на сайті Карлова університету (Прага, Чеська Республіка), тим самим в особі Юлії Вернигорової вшанували також і всіх українських науковців, котрі в надскладних умовах війни не залишили науку і продовжили дослідження попри всі складнощі та втрати.
Пряме посилання на статтю Юлії Вернигорової зі співавторами
Доступне також на ResearchGate, разом з іншими роботами автора